Шостий місяць в Україні триває повномасштабна війна. І діти не живуть в вакуумі, вони спілкуються з іншими, чують розмови дорослих і чудово розуміють, коли щось не так, як зазвичай. Тому не можна робити вигляд, що нічого не відбувається.
– Діти егоцентричні: вони вважають, що впливають на світ своєю поведінкою. І тому, якщо з ними не говорити, то вони будуть додумувати, – вважає психологиня Ірина Басіста. – Наші діти не були повинні знати, що таке війна, але тепер це частина їх життя, тому у них мають бути для неї слова. І головна задача батьків – допомогти своїм дітям підібрати слова для цих нових подій та їх реакцій на ці події. Отже питання: як говорити з дитиною так, щоб це було максимально безболісно, корисно і зрозуміло?
Перше, з чого варто почати – вік дитини
З дитиною до двох років, але яка вже розмовляє і трохи розуміє, що відбувається, говорити про війну треба дуже м’яко. Це досвід, з яким вона житиме все життя. І він має бути описаний словами, аби в майбутньому не бути травматичним. Ось, наприклад, мама немовляти, сидячи в підвалі, коли він голосно плакав, почала пояснювати, що зараз в будинку небезпечно, і нам потрібно бути в безпечному місці. Так, тут холодно і незручно, але я з тобою. Говорила мама про війну? Так! Допомогло це дитині заспокоїтись? Так! Розуміла дитина щось? Ні. Але мамині слова, відчуття і голос заспокоювали дитя.
– Чим старша дитина, тим конкретніших пояснень потребує. З двох років і старше пояснюйте все, що відбувається, з чим маєте стикатися, – радить Ірина Басіста. – Наприклад, я вчасно вивезла сина в безпечне місце, ми не застали звуків вибухів. Але він все одно спілкується з іншими дітьми і потім ставить мені питання: що таке гармата, бомба? Чому росіяни напали на нас? В таких випадках мій мозок напружується, бо треба підбирати зрозумілі для нього слова, бути обережною у визначеннях і, звичайно, розуміти, що це і для чого.
З дорослішими дітьми теж не слід уникати болісних тем, бо вони вже більше усвідомлюють і знають різницю між мирним і воєнним життям. Особливо потрібно більше розмовляти, а іноді і ініціювати розмови, з тими дітьми, які пережили окупацію чи інший воєнний досвід. Так, вони можуть відреаговувати почуття, а ви зможете дізнатися більше про те, як дитина сприйняла цей досвід і вчасно його скорегувати.
Особливо уважними потрібно бути з підлітками. Вони і так вразливі в цьому віці, а тут ще й війна. Говоріть з ними максимально відкрито і постійно давайте відчуття безпеки і пояснюйте, що в своїх емоціях вони можуть спиратися на вас.
Основні правила розмов мають бути такі:
– чесність, бо довірливі стосунки – це найважливіше;
– будьте послідовними, дитині потрібен наратив і послідовність: спочатку було це, потім це і.т.д.;
– менше емоцій, більше інформативності – так ви не налякаєте дитину;
– підбирайте максимально зрозумілі слова, які відповідають віку;
– не уникайте розмов, коли дитина їх ініціює, якщо невчасно, то обов’язково повертайтесь до них;
– слідкуйте за реакцією дітей і давайте підтримку.
Програма реабілітації «Незламна мама» спеціально розроблена спеціалістами з психології та посттравматичних синдромів для жінок та дітей, що постраждали від війни. Це 3-тижневий офлайн-табір, де з учасниками проєкту працюють психологи, а потім – онлайн-підтримка протягом трьох місяців.
