Адже війна змінила не лише зовнішні обставини, а й те, як люди взаємодіють одне з одним. Про ці зміни розповідає методистка Центру ментального відновлення «Незламна», який нині працює за технічної підтримки ООН Жінки в Україні й за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) Олена Запольська.
Стосунки з партнером:
коли двоє переживають одну війну по-різному
Навіть якщо пара проходить через однакові події, кожен проживає їх по-своєму. Один прагне більше говорити про пережите, інший замикається в собі. Один потребує підтримки, інший настільки виснажений, що не має ресурсу її давати.
До цього додаються тривалі розлуки через службу в Збройних силах України, евакуацію чи роботу в різних містах і країнах. Змінюються ролі в сім’ї, зростає відповідальність жінки за дітей, побут і фінансові питання. Після возз’єднання партнери нерідко виявляють, що обидва стали іншими людьми, і їм доводиться заново вчитися бути разом.
– Іноді жінки говорять про втрату емоційної близькості, труднощі з довірою, нерозуміння або конфлікти, які виникають буквально «на рівному місці». Насправді за цими сварками часто стоїть накопичене виснаження, непрожите горе та постійне життя в режимі виживання, – пояснює методистка Центру «Незламна» Олена Запольська.
Стосунки з дітьми:
коли хочеться бути терплячою, але не вистачає сил
Багато матерів приходять у Центр «Незламна» з почуттям провини. Вони помічають, що стали частіше зриватися, менше гратися з дітьми, швидше втомлюються від шуму чи дитячих емоцій.
При цьому самі діти також переживають наслідки війни: можуть ставати тривожними, плаксивими, агресивними або, навпаки, замкненими. Їхня поведінка часто є способом повідомити дорослим про власний страх.
– Коли емоційно виснажені і мама, і дитина, підтримувати теплий контакт стає значно складніше, – наголошує психологиня Олена Запольська. – Психологічна допомога дозволяє жінці не лише відновити власний ресурс, а й краще зрозуміти потреби дитини, навчитися реагувати не через втому чи безсилля, а через турботу й усвідомленість.
Стосунки з рідними:
різний досвід – різні погляди
Війна розділила родини не лише географічно, а й емоційно. Хтось залишився вдома, хтось був змушений евакуюватися, хтось служить, а хтось пережив окупацію.
– Через різний життєвий досвід близьким буває важко зрозуміти одне одного, – розповідає Олена Запольська. – Жінки, які звертаються до нас, розповідають про образи, непорозуміння, конфлікти навколо рішень, які довелося приймати під час війни, або про відчуття, що їхніх переживань ніхто не бачить і не визнає.
Іноді виникає ще одна складність – необхідність постійно бути «сильною». Багато жінок не дозволяють собі плакати чи говорити про власний біль, щоб не засмучувати літніх батьків або дітей. У результаті вони залишаються наодинці зі своїми емоціями.
Стосунки з друзями та оточенням:
відчуття, що тебе більше ніхто не розуміє
Після пережитих втрат багато жінок помічають, що їхнє коло спілкування змінилося. Хтось перестав підтримувати зв’язок, з кимось зникли спільні теми, а нові знайомства будувати дуже складно.
Часто з’являється відчуття відчуження: здається, що інші не можуть зрозуміти твого досвіду. Через це жінки уникають зустрічей, закриваються в собі або перестають просити про допомогу, навіть коли дуже її потребують.
Тривале життя в небезпеці також впливає на здатність довіряти людям. Психіка починає сприймати світ, як потенційно загрозливий, тому відкриватися, знайомитися чи будувати нові близькі стосунки стає значно важче.
Відновлення стосунків починається з відновлення себе
Психологи Центру ментального відновлення «Незламна» наголошують: труднощі у взаєминах не завжди означають, що любов чи близькість зникли. Часто це наслідок тривалого стресу, травматичного досвіду та емоційного виснаження.
– Під час психологічної роботи жінки вчаться краще розуміти власні емоції та потреби, говорити про них без страху й провини, встановлювати здорові межі, чути інших і поступово повертати довіру – до себе, до близьких і до світу, – говорить психологиня «Фонду Маша» Олена Запольська. – Адже міцні стосунки народжуються не там, де немає труднощів, а там, де є можливість проживати їх разом.
Діяльність Центру ментального відновлення «Незламна» від «Фонду Маша» підтримується ООН Жінки в Україні й за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). WPHF – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва.
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.
ДОВІДКА
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно для підтримки участі жінок у процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, – це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який терміново мобілізує необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на
передовій заради побудови міцного миру. Починаючи з 2016 року WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, що постраждали від кризи.
