За чотири роки існування проєкту «Незламна мама» психологи програми допомогти тисячам жінок та дітей повернути собі себе та побачити сенс життя після страшних втрат. Але якщо найчастіше на зміни проєктсу приїздять українки, які втратили партнерів, мами маленьких дітей чи дітей-підлітків, цієї весни «Незламна мама» організувала зміни табору спеціально для матерів загиблих воїнів. Ці матері роками існували в режимі виживання, де не було місця ні сльозам, ні слабкості, ні власному болю. Кожна точно розуміла, навіщо вона приїхала на «Незламну маму» й активно включалася в роботу. Це була одна з найемоційніших і водночас найсильніших змін за весь час існування проєкту.
– Результати змін показали нам дуже сильний відгук та величезну потребу в такій підтримці. Жінки дуже активно працювали на програмі: відвідували заняття, просили більше часу для індивідуальних консультацій з психологами, майже всі учасниці щодня приходили на ранкову руханку, попри те, що їхній вік – від 47 до 65 років, – розповідає менеджерка програми «Незламна мама» Валентина Більмач.
Але найцінніше в цій зміні – не цифри, а повернення жінок до життя, яке відбувалося просто на очах команди. Одна з учасниць – професійна співачка – три роки не співала після того, як її син зник безвісти, бо в неї тремтів голос. На закритті програми вона вперше за тривалий час заспівала акапельно. Інша жінка, художниця, після загибелі сина понад два роки не могла взяти до рук пензель, а на програмі знову почала малювати.
– Ще одна жінка приїхала з дуже незвичним запитом: «Я хочу заплакати. Я три роки не плакала після смерті свого сина». І саме на програмі вона змогла це зробити! Потім у розмові сказала мені: «Ці сльози – не лише мій біль, а й радість від того, що я змогла тут собі це дозволити», – розповідає Валентина Більмач. – Була також учасниця, яка приїхала з проблемами суглобів і постійно ходила з паличкою. Вона відвідувала всі руханки, а наприкінці зміни танцювала разом з усіма та навіть вийшла на дефіле капелюшків, які готували учасниці, без палички.
Фахівці пояснюють: робота з матерями загиблих або зниклих безвісти військових має свою специфіку. Часто ці жінки роками живуть у стані постійного внутрішнього напруження, де тіло буквально перестає відчувати безпеку. Тому для жінок старшого віку особливо важливими стають прості повторювані дії, які дають відчуття ритму й контролю: прогулянки, в’язання, рух, дихальні вправи, контакт із природою. Усе це допомагає нервовій системі поступово виходити зі стану постійної тривоги.
– Коли ми відчуваємо ногами підлогу, помічаємо, як тіло торкається стільця, як спина має опору – ми ніби повертаємо себе в момент, де можна хоч трохи видихнути. Саме через такі прості речі поступово з’являється ресурс жити день за днем і витримувати той досвід, який зараз є, –пояснює методистка проєкту «Незламна мама» Ольга Коптєва.
Ще одним важливим показником для команди стала довіра самих матерів. Серед учасниць були жінки воїнів та воїнок з 93-ї бригади, і ще до завершення зміни за їхніми рекомендаціями 12 нових мам зареєструвалися у чергу на участь у програмі. І це – найважливіше підтвердження дієвості програми «Незламна мама».
Про проєкт:
Програма реабілітації «Незламна мама» спеціально розроблена фахівцями з психології та посттравматичних розладів для жінок та їхніх дітей, які постраждали від війни. Це онлайн та офлайн-табір, де з учасниками проєкту працюють психологи, тілесні та арттерапевти. За даними дослідження AI-платформи Healthy Mind (дослідження проводилося серед учасниць 75-ї зміни проєкту), участь у програмі зменшує рівень тривожності на 83%, рівень депресії – на 78,67%, а 90% учасниць із найтяжчими проявами ПТСР відчули суттєве полегшення.
