Під час зустрічі Тетяна Мураткіна розповіла про роботу «Фонду Маша» та як велика війна вплинула на діяльність ГО:
– «Фонд Маша» до початку війни допомагав жінкам, які пережили гендерно зумовлене насильство, зокрема домашнє. Ми працювали з шелтерами, де жінки могли перебувати після того, як потрапили в страшні історії. Під час повномасштабного вторгнення Фонд розширив цільову аудиторію, зараз це жінки, які найбільше постраждали під час війни – жінки з втратою, з невизначеною втратою, жінки після окупації, жінки двічі переміщені, які двічі мають починати життя з нуля, жінки після полону, як військові, так і цивільні, і, напевно, найскладніша категорія – це жінки, які постраждали від воєнних злочинів, зокрема сексуального насилля.
Флагманським проєктом Фонду стала «Незламна мама». Це тритижневий проєкт, який ми реалізуємо на заході нашої країни, куди привозимо найбільш постраждалих жінок із дітьми, надаємо їм комплексну психологічну допомогу. Понад 3200 учасниць уже пройшли проєкт, вони комплексно пропрацьовують свою проблему, ми бачимо, як вони змінюються, змінюється їхнє життя. Після проєкту вони підтримують зв’язки між собою, проводять час разом і вже не почуваються такими самотніми.
– Жінка в певних умовах може бути дуже сильною, значно сильнішою, ніж вона про себе думала, – говорить Тетяна Мураткіна. – Але навіть найсильнішим потрібна допомога.
До речі, «Фонд Маша» піклується не лише про учасниць своїх проектів, а й про співробітниць. І закликає всіх українок та українців турбуватися про власне психічне здоров’я:
– В організації «Фонд Маша» цього року ми провели тренінг, який стосувався вигорання, і коли я подивилася результати, це був шок, – поділилася директорка ГО. – Більшість моїх колег були з ознаками депресії й вигорання, адже коли ти працюєш нон-стоп, це має свої наслідки. Після цього ми запровадили вихідні, у які немає дзвінків, у нас є обов’язкова відпустка, під час якої людина не має з’являтися в робочих чатах. Щодо мене особисто, то я зараз не ходжу до психолога, але займаюся кундаліні-йогою, а ще захопилася садівництвом, і для мене цей зв’язок із землею є дуже ресурсним. Ще влаштовую піші походи. Так, наприклад, у квітні цього року я пройшла Ель Каміно (шлях святого Якова), 270 км з Португалії в Іспанію за 10 днів, усі 10 днів – пішки. Наступного року в квітні знову планую пройти цей шлях.
За матеріалами Wonderzine. https://www.wonderzine.me/wonderzine/life/life/20973-sila-zhinok-pid-chas-viyni-pro-scho-govorili-na-the-tellers-night-7
