Обійняти собаку, заритися обличчям у шерсть, прошепотіти на вухо всі свої проблеми. З того моменту, як людина приручила пса, чотирилапі служать нам вірою і правдою. Для незрячих вони – очі, для саперів – нюх, який рятує життя. Для стресуючих та психологічно травмованих – розрада та заспокоєння. Каністерапія – саме так називається метод психологічної реабілітації за допомоги спеціально навчених собак. Її вплив на собі відчули жінки та їхні діти, які проходять курс психоемоційної стабілізації в таборі «Незламної мами». Тері та Тоша – собаки, з якими спілкувалися учасники програми, справді навчені пси. Проте, їх спеціалізація – рятувальні операції. А приїхали на проект у рамках співпраці «Фонду Маша» та ДСНС.
– Ініціатива організувати подібний захід виникла після пропозиції Сергія Олійника, заступника директора департаменту з заходів протимінної діяльності. Звісно, ми погодилися! Так до нас приїхала кінологиня ДСНС Юлія Січейко разом із Тері та Тошею, – розповідає менеджерка проєкту «Незламна мама» Валентина Більмач. – Собаки продемонстрували навички пошуку людей під завалами, вміння виконувати команди рятувальників. Дозволяли себе гладити, обіймати, гратися з ними. Діти спілкувалися з собаками в ігровій формі: давали команди, ховали предмети, які тварини знаходили. Вигукували «Слава Україні!» І собачки у відповідь гавкали, ніби промовляючи «Героям Слава!»
Спілкування з собаками допомагає відчути безпеку, знизити рівень стресу та поступово повертатися до емоційної рівноваги. І наші «незламні мами» та їхні діти можуть це підтвердити:
– Звісно, найбільший захват демонстрували діти. Було круто спостерігати, як ті, хто має страх перед собаками, поступово долали його, і от вже тримали Тері чи Тошу за лапку й усміхалися. Очі дітей справді сяяли. Малюки, які тривалий час жили у стресі, в цей момент сміялися, гладили собак, ділилися з ними своїми таємницями. Собаки терпляче слухали, довірливо підставляли голову для погладжування, махали хвостами, мовляв: «Ми тут. Ми з тобою», – розповідає Валентина Більмач. – Дорослі теж не залишилися осторонь. Жінки мали змогу побачити, як їхні діти знову можуть бути просто дітьми. Дехто сам присідав перед песиками і, обіймаючи їх, заплющував очі – ніби на мить дозволяючи собі відчути спокій. Це була не просто взаємодія. Це була терапія любов’ю, яка не потребує слів.
Ми дякуємо ДСНС за співпрацю, а Тері, Тоші та їхнім кінологам – за підтримку наших «незламних мам» та їхніх дітей. І, звісно, завжди чекаємо в гості!
